УПАД, ДУ,

Упад, ду, м. 1) Паденіе, впаденіе. 2) Несчастье, бѣдствіе. См. Упадок. 3) Брати гроші на упад. Брать деньги подъ залогъ, который за неуплатою долга остается у кредитора. 4) У́пад. Вертикально стоящій надъ валилом (См.), закрытый со всѣхъ четырехъ сторонъ досчатый желобъ, черезъ который вода падаетъ въ валило. Шух. І. 114. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 341.

Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»

УПАДАТИ, ДАЮ, ЄШ, →← УПІСЯТИСЯ, СЯЮСЯ, ЄШСЯ,

T: 121